підсумки

Підсумки року
Шось якось не хотілося мені цього писати, от і не буду.буде таке.
Досягнення за рік потрібно рахувати 1 січня-1 січня цілих 365 днів, чи цей був 366!?
Так от, почався він не торт, не київський не ужгородський. Підєбали (да саме це слово) мене МОЇ люди. Не буду вдаватися в деталі, але це був отой "провал року". спроби все налагодити, вилилися в такий легенький депресняк, який заїдався шоколадом і булочками дав свої огого які важкі результати. але то всьо лупина...Весною зробила "покупку року" червоне плаття, відсвяткувала в ньому своє 18, "подія року" дістала права і змогла користуватися "транспортом року" всьо. весна пройшла (б) непомітно якби не "зустріч року". Яка забрала в мене купу часу, сил, роздумів "ну шо не так". Дала неймовірну купу (лайна) емоцій, ну і фактично добрячу частину життєвих уроків. один з них-Люди яким судилося бути разом, будуть, хай би там шо.  Влітку були мої "поїздки року" в Грецію і улюблену Хорватію, де ми з братом тусили двоє по кафешкам і їздили на якихось водних штуках. "псіхоз року" пішла на бокс, порозбивала свої руки. "досягнення року" практика в міській лікарні, навчилася ставити капельниці, переколола добрячу купу дуп, не заразилася нічим(!!!!) Що перевірила зробивши "вчинок року" здала кров.
"здивування(охуїла трохи) року"  виявляється є люди які мені заздрять #мімімі їжте землю)
А і сама дівчача штука-познайомилася особисто з людиною, яка мені страшенно подобається.


Літо взагалі крутяцьке було! Море, купальники, озеро з дівками, чічіронеси біля басейну, велосипедні поїздки, село і діти, фестиваль "Захід" і то як, і з ким я туди їхала.
цей рік подарував мені стільки нових зустрічей, скільки я не мала за все своє життя. Все почалося з простого "можеш взяти мій спальник"в "веб-сервіс року" Twitter  і почалосяяяяя. Захід, Республіка, Iftwevent, концерт О.Е. з якого ми добиралися потягом Москва-Будапешт. 
І я дуже вдячна всім мертвим і живим хто доклав до цього свою руку. Було багато всяких, ті, кому я сподобалася (дякую #ГалУжНету), ті хто схотів мене виховувати (ага щас), ті кого я розчарувала ( таке життя), але безперечно все шо робиться, ну ви поняли. Їжа року-мясо, яке я вже не їм 2 роки, напій року-амерікано з молоком у закладі року- Reki Manki. 

Йдемо далі без хронології........місце року-спорт.зал,  радіо ТисаФМ де я бувала на ефірниках шо є задокументованими фактами. квартира Боді. музика року-легенький тріп-хоп і всіляка електроніка. настрій року-поїхали?-поїхали! фільм року-той на якому не заснула.
Ось і все, всі співпадіння з реальними людьми випадкові.

не знаю вроді все згадала. на наступний рік хочеться попросити трохи більше розуму, і навчитися казати "ні" людям (і нелюдям). Ну згадуючи про тих самих луччих, ви ж і так шарите шо ви в мене є, і ні ви, ні я нікуда не дінемося один від одного. тому нічо серйозного про вас і не писала.
Зрівнюючи мене теперішню, з мною однорічної давності, всі можуть помітити суттєві зміни у дівчачу сторону, але разом з тим потрохи втрачаю свою мужицьку нотку характеру, яка не дозволяла заводити все у таку дупу, у яку я завожу все зараз. Але то діло таке, поживем побачим що гірше.

Просто вся справа в людях, і  в їх ставленні до тебе. От як відреагували дві різні людини на одну мою ситуацію. Покликали мене у Санкт-Петербург НР зустрічати. Я з захватом розповідала про цю і дею, і про те як класно було б поїхати і шо я дуже хочу. Перший, сказав шо мала подумай там холодно буде -30, то ж бррррр, воно тобі треба. А другий, сказав шо їдь, повеселися то се. От і здавалося б дурниця, здавалося б нічого важливого...та шось в цьому є.

В мене давно виробився такий маленький тестик. Ті люди яким я важлива завжди мене хапають за руки\ноги\волосся\сумку коли я переходжу дорогу "в свому стилі". спочатку це не був тест, але якось час показав, шо ті люди. які за мною дивляться (оберігають) ті насправді мені і потрібні. Та я і сама деколи так роблю, з братом, особливо.

Просто вся справа в людях, і в тих емоціях які вони тобі дарують. От сьогодні я їхала з однокурсницею в маршрутці, і ми торохкотіли про всі дурниці, про всіх, викладачів, предмети екзамени, і було так легко, приємно, і якось ні на кого не зверталося уваги бо ми були захоплені тою розмовою.......до того моменту поки водій не став і не почав нас сварити. Але то дурниця, головне той сміх на весь салон маршрутки зарядив мене позитивом на довго. Як я люблю проводити з нею от такі блискавичні зустрічі, бо на більше нас якось не вистачає.

Це важливий момент у власній духовній рівновазі, бо по великому рахунку ми всі енергетичні вампіри, і час від часу нам потрібна підзарядка чужими емоціями. Але ще злі вампіри які висмоктують з тебе чимраз, тим більше енергії. а коли ти кажеш "СТОП, хватить, залиши  мені щось" то вони роблять з тебе ворога і викреслюють з життя.

Просто вся справа в людях, і в тому як вони тебе сприймають. Тебе і твої слова. Бо по великому рахунку вони чують не те що ти їм кажеш, а те що вони самі хочуть від тебе чути. Вони дивляться на твої слова через призму себе, як в дзеркало, видивляються подібне і інтерпритують на свій лад. Вони починають шукати у моїх словах якийсь прихований сенс, якісь зашифровані коди. Але ж блін, я проста як двері, не вмію непомітно брехати про важливе! ТО навіщо ви це робите? Навіщо ускладнюєте все? Звинувачуєте у чомусь? У тому що я типу мала на увазі. ТА НЕ МАЛА Я НІЧОГО! А якби мала. то підійшла б і сказала! 

Перестати з кимось говорити це тіки підтвердження того, що ви відчуваєте провину за щось! А коли починають виховувати і навчати чогось-намагаються тебе змінити, поміняти, підстроїти під себе, щоб було легше керувати. Ага, щас! Уже біжу. розслабтеся і сприймаєте все як є. Я уже всі свої погляди на світ зформувати, і зміти їх можуть тіки дуже близькі люди, і змінюють вони їх навіть нездогадуючись про це.

такі от справи. всюди один і той самий шлак, всюди!

мені подобається приходити додому з твоїм запахом на шкірі, згадувати як ти тримаєш мене за руку, да, саме за руку, а не за то, куди постійно тягнуться твої руки. Я не хочу цих всіх задоволень тіла, плоті, грязної і грішної. для цього засобів повно, і не треба для цього використовувати людей які тобі довіряють і прислухаються! ДА!!! слухають, коли говориш "не йди на червоне" або "ми йдем сюда" "ми будемо робити те" Головне (для мене, може для когось ще) це присвятити себе комусь, і це буде офігенне щастя якшо та людина прийме тебе, з тим мізером шо ти їй можеш запропонувати-собою. З таким, який ти є: з істєріками, писклявим голосом, непонятними поглядами на життя, але такою як є.

Мені потрібна людина, якій я можу пожалітися на цих тупих баб які мене оточуюють в універі, на то як мене болять зуби від брекетів, на то шо я поправилася бо псіханула і зїла півшоколадки.Людина яка б мене розуміла, і вміла заспокоїти. Людина яка покаже як правильно робити те, ш=що я не знаю. Але бляха напевно то я охуєнно вимоглива. або навколо ходить одне мясо, яке не розуміє, шо люди вміють ше і говорити, крім того шо трахати все шо рухається, або як говорить інтернет, якшо не рухається -рухати і потім трахати!

Я хочу шоб мене цілували, і доводили до оргазму пальцем в пупі, а не там де ви подумали, і це все можливе, в вас просто не було такого. Коли сидиш біля людини, а вона може навіть нічого не робити\говорити а в тебе всередині все зжимається розжимається, кров переливається з вен в артерії, і то всерівно шо там кров не однакова, вона перемішується, а потім розділяється правильно. І  таке тепло розливається по тілу, без нічого без ніякого алкоголю, без ніяких дотиків. отак буває, коли хочеш людину по справжньому, по-людському а не по-тваринному. Коли тобі цікаво чи йому тепло в пальці на ногах, чи чому в нього та складочка на лобі.І просиділа б отак біля нього все життя, просто так, бо біля нього добре....от....

Я дуже хочу робити якісь приємні дурниці для когось, типу відкритку з днем народження в грудні, якшо день народження в травні, чи подарувати милі трусєля з вишеньками-без ніякого натяку на те, шо без них було би краще, чи ше шось в цьому дусі. от..але для кого, та і нашо. Ніхто того не цінує, всім би залізти до тебе в штани і "зробити щасливою" Та не так мене щасливою треба робити!

я уже так змучилася, я не можу сприймати ці всі речі, я б хотіла, та не можу. Я не маю сили вчитися, робити будь-шо. тупо встаю вранці, просипаю все на світі. кудись біжу, за чимось гонюся. а  його все нема, нема того, де б я зупинилася, а мені вже так набридло бігти.