пʼятниця, 30 листопада 2012 р.

Просто вся справа в людях, і  в їх ставленні до тебе. От як відреагували дві різні людини на одну мою ситуацію. Покликали мене у Санкт-Петербург НР зустрічати. Я з захватом розповідала про цю і дею, і про те як класно було б поїхати і шо я дуже хочу. Перший, сказав шо мала подумай там холодно буде -30, то ж бррррр, воно тобі треба. А другий, сказав шо їдь, повеселися то се. От і здавалося б дурниця, здавалося б нічого важливого...та шось в цьому є.
В мене давно виробився такий маленький тестик. Ті люди яким я важлива завжди мене хапають за руки\ноги\волосся\сумку коли я переходжу дорогу "в свому стилі". спочатку це не був тест, але якось час показав, шо ті люди. які за мною дивляться (оберігають) ті насправді мені і потрібні. Та я і сама деколи так роблю, з братом, особливо.
Просто вся справа в людях, і в тих емоціях які вони тобі дарують. От сьогодні я їхала з однокурсницею в маршрутці, і ми торохкотіли про всі дурниці, про всіх, викладачів, предмети екзамени, і було так легко, приємно, і якось ні на кого не зверталося уваги бо ми були захоплені тою розмовою.......до того моменту поки водій не став і не почав нас сварити. Але то дурниця, головне той сміх на весь салон маршрутки зарядив мене позитивом на довго. Як я люблю проводити з нею от такі блискавичні зустрічі, бо на більше нас якось не вистачає.
Це важливий момент у власній духовній рівновазі, бо по великому рахунку ми всі енергетичні вампіри, і час від часу нам потрібна підзарядка чужими емоціями. Але ще злі вампіри які висмоктують з тебе чимраз, тим більше енергії. а коли ти кажеш "СТОП, хватить, залиши  мені щось" то вони роблять з тебе ворога і викреслюють з життя.

Просто вся справа в людях, і в тому як вони тебе сприймають. Тебе і твої слова. Бо по великому рахунку вони чують не те що ти їм кажеш, а те що вони самі хочуть від тебе чути. Вони дивляться на твої слова через призму себе, як в дзеркало, видивляються подібне і інтерпритують на свій лад. Вони починають шукати у моїх словах якийсь прихований сенс, якісь зашифровані коди. Але ж блін, я проста як двері, не вмію непомітно брехати про важливе! ТО навіщо ви це робите? Навіщо ускладнюєте все? Звинувачуєте у чомусь? У тому що я типу мала на увазі. ТА НЕ МАЛА Я НІЧОГО! А якби мала. то підійшла б і сказала! 
Перестати з кимось говорити це тіки підтвердження того, що ви відчуваєте провину за щось! А коли починають виховувати і навчати чогось-намагаються тебе змінити, поміняти, підстроїти під себе, щоб було легше керувати. Ага, щас! Уже біжу. розслабтеся і сприймаєте все як є. Я уже всі свої погляди на світ зформувати, і зміти їх можуть тіки дуже близькі люди, і змінюють вони їх навіть нездогадуючись про це.

вівторок, 27 листопада 2012 р.

такі от справи. всюди один і той самий шлак, всюди!


мені подобається приходити додому з твоїм запахом на шкірі, згадувати як ти тримаєш мене за руку, да, саме за руку, а не за то, куди постійно тягнуться твої руки. Я не хочу цих всіх задоволень тіла, плоті, грязної і грішної. для цього засобів повно, і не треба для цього використовувати людей які тобі довіряють і прислухаються! ДА!!! слухають, коли говориш "не йди на червоне" або "ми йдем сюда" "ми будемо робити те" Головне (для мене, може для когось ще) це присвятити себе комусь, і це буде офігенне щастя якшо та людина прийме тебе, з тим мізером шо ти їй можеш запропонувати-собою. З таким, який ти є: з істєріками, писклявим голосом, непонятними поглядами на життя, але такою як є.

Мені потрібна людина, якій я можу пожалітися на цих тупих баб які мене оточуюють в універі, на то як мене болять зуби від брекетів, на то шо я поправилася бо псіханула і зїла півшоколадки.Людина яка б мене розуміла, і вміла заспокоїти. Людина яка покаже як правильно робити те, ш=що я не знаю. Але бляха напевно то я охуєнно вимоглива. або навколо ходить одне мясо, яке не розуміє, шо люди вміють ше і говорити, крім того шо трахати все шо рухається, або як говорить інтернет, якшо не рухається -рухати і потім трахати!

Я хочу шоб мене цілували, і доводили до оргазму пальцем в пупі, а не там де ви подумали, і це все можливе, в вас просто не було такого. Коли сидиш біля людини, а вона може навіть нічого не робити\говорити а в тебе всередині все зжимається розжимається, кров переливається з вен в артерії, і то всерівно шо там кров не однакова, вона перемішується, а потім розділяється правильно. І  таке тепло розливається по тілу, без нічого без ніякого алкоголю, без ніяких дотиків. отак буває, коли хочеш людину по справжньому, по-людському а не по-тваринному. Коли тобі цікаво чи йому тепло в пальці на ногах, чи чому в нього та складочка на лобі.І просиділа б отак біля нього все життя, просто так, бо біля нього добре....от....



Я дуже хочу робити якісь приємні дурниці для когось, типу відкритку з днем народження в грудні, якшо день народження в травні, чи подарувати милі трусєля з вишеньками-без ніякого натяку на те, шо без них було би краще, чи ше шось в цьому дусі. от..але для кого, та і нашо. Ніхто того не цінує, всім би залізти до тебе в штани і "зробити щасливою" Та не так мене щасливою треба робити!


я уже так змучилася, я не можу сприймати ці всі речі, я б хотіла, та не можу. Я не маю сили вчитися, робити будь-шо. тупо встаю вранці, просипаю все на світі. кудись біжу, за чимось гонюся. а  його все нема, нема того, де б я зупинилася, а мені вже так набридло бігти.