такі от справи. всюди один і той самий шлак, всюди!

мені подобається приходити додому з твоїм запахом на шкірі, згадувати як ти тримаєш мене за руку, да, саме за руку, а не за то, куди постійно тягнуться твої руки. Я не хочу цих всіх задоволень тіла, плоті, грязної і грішної. для цього засобів повно, і не треба для цього використовувати людей які тобі довіряють і прислухаються! ДА!!! слухають, коли говориш "не йди на червоне" або "ми йдем сюда" "ми будемо робити те" Головне (для мене, може для когось ще) це присвятити себе комусь, і це буде офігенне щастя якшо та людина прийме тебе, з тим мізером шо ти їй можеш запропонувати-собою. З таким, який ти є: з істєріками, писклявим голосом, непонятними поглядами на життя, але такою як є.

Мені потрібна людина, якій я можу пожалітися на цих тупих баб які мене оточуюють в універі, на то як мене болять зуби від брекетів, на то шо я поправилася бо псіханула і зїла півшоколадки.Людина яка б мене розуміла, і вміла заспокоїти. Людина яка покаже як правильно робити те, ш=що я не знаю. Але бляха напевно то я охуєнно вимоглива. або навколо ходить одне мясо, яке не розуміє, шо люди вміють ше і говорити, крім того шо трахати все шо рухається, або як говорить інтернет, якшо не рухається -рухати і потім трахати!

Я хочу шоб мене цілували, і доводили до оргазму пальцем в пупі, а не там де ви подумали, і це все можливе, в вас просто не було такого. Коли сидиш біля людини, а вона може навіть нічого не робити\говорити а в тебе всередині все зжимається розжимається, кров переливається з вен в артерії, і то всерівно шо там кров не однакова, вона перемішується, а потім розділяється правильно. І  таке тепло розливається по тілу, без нічого без ніякого алкоголю, без ніяких дотиків. отак буває, коли хочеш людину по справжньому, по-людському а не по-тваринному. Коли тобі цікаво чи йому тепло в пальці на ногах, чи чому в нього та складочка на лобі.І просиділа б отак біля нього все життя, просто так, бо біля нього добре....от....

Я дуже хочу робити якісь приємні дурниці для когось, типу відкритку з днем народження в грудні, якшо день народження в травні, чи подарувати милі трусєля з вишеньками-без ніякого натяку на те, шо без них було би краще, чи ше шось в цьому дусі. от..але для кого, та і нашо. Ніхто того не цінує, всім би залізти до тебе в штани і "зробити щасливою" Та не так мене щасливою треба робити!

я уже так змучилася, я не можу сприймати ці всі речі, я б хотіла, та не можу. Я не маю сили вчитися, робити будь-шо. тупо встаю вранці, просипаю все на світі. кудись біжу, за чимось гонюся. а  його все нема, нема того, де б я зупинилася, а мені вже так набридло бігти.