Просто вся справа в людях, і  в їх ставленні до тебе. От як відреагували дві різні людини на одну мою ситуацію. Покликали мене у Санкт-Петербург НР зустрічати. Я з захватом розповідала про цю і дею, і про те як класно було б поїхати і шо я дуже хочу. Перший, сказав шо мала подумай там холодно буде -30, то ж бррррр, воно тобі треба. А другий, сказав шо їдь, повеселися то се. От і здавалося б дурниця, здавалося б нічого важливого...та шось в цьому є.

В мене давно виробився такий маленький тестик. Ті люди яким я важлива завжди мене хапають за руки\ноги\волосся\сумку коли я переходжу дорогу "в свому стилі". спочатку це не був тест, але якось час показав, шо ті люди. які за мною дивляться (оберігають) ті насправді мені і потрібні. Та я і сама деколи так роблю, з братом, особливо.

Просто вся справа в людях, і в тих емоціях які вони тобі дарують. От сьогодні я їхала з однокурсницею в маршрутці, і ми торохкотіли про всі дурниці, про всіх, викладачів, предмети екзамени, і було так легко, приємно, і якось ні на кого не зверталося уваги бо ми були захоплені тою розмовою.......до того моменту поки водій не став і не почав нас сварити. Але то дурниця, головне той сміх на весь салон маршрутки зарядив мене позитивом на довго. Як я люблю проводити з нею от такі блискавичні зустрічі, бо на більше нас якось не вистачає.

Це важливий момент у власній духовній рівновазі, бо по великому рахунку ми всі енергетичні вампіри, і час від часу нам потрібна підзарядка чужими емоціями. Але ще злі вампіри які висмоктують з тебе чимраз, тим більше енергії. а коли ти кажеш "СТОП, хватить, залиши  мені щось" то вони роблять з тебе ворога і викреслюють з життя.

Просто вся справа в людях, і в тому як вони тебе сприймають. Тебе і твої слова. Бо по великому рахунку вони чують не те що ти їм кажеш, а те що вони самі хочуть від тебе чути. Вони дивляться на твої слова через призму себе, як в дзеркало, видивляються подібне і інтерпритують на свій лад. Вони починають шукати у моїх словах якийсь прихований сенс, якісь зашифровані коди. Але ж блін, я проста як двері, не вмію непомітно брехати про важливе! ТО навіщо ви це робите? Навіщо ускладнюєте все? Звинувачуєте у чомусь? У тому що я типу мала на увазі. ТА НЕ МАЛА Я НІЧОГО! А якби мала. то підійшла б і сказала! 

Перестати з кимось говорити це тіки підтвердження того, що ви відчуваєте провину за щось! А коли починають виховувати і навчати чогось-намагаються тебе змінити, поміняти, підстроїти під себе, щоб було легше керувати. Ага, щас! Уже біжу. розслабтеся і сприймаєте все як є. Я уже всі свої погляди на світ зформувати, і зміти їх можуть тіки дуже близькі люди, і змінюють вони їх навіть нездогадуючись про це.