пʼятниця, 30 травня 2014 р.

Літні терзання розуму'13

Надто різним людям варто? бути разом. Ти любиш всі ті самміти зустрічі конференції і людей. Ти хочеш жити в великому місті. Хочеш бути в курсі всіх новин світу, країни....в курсі життя. Ти хочеш пити хороше вино, їсти в дорогому ресторані, одягатися в найкращому магазині одягу. 
Я не пю вина, спокійно ношу речі з секонду, моя улюблена їжа-помідори з сиром. Колись, я переїду жити на маленький острів десь в Хорватії, чи невисоку скелю в гори Тибету. Хотіла б жити там з тобою. Але тебе мабуть я ще не знаю/зустріла. Але сподіваюся це буде в цьому житті. Ми б жили удвох. І були б одне для одного всіма новинами світу, і країни( яка б то країна не була) і життям. Кожного ранку ми б кохалися займалися йогою, вдень- жили б, а ввечері- а вечір був би тільки твоїм. І спускалися( чи піднімалися) до людей тільки щоб купити білий туалетний папір( бо я інший не люблю) і оливкову олію, до салату з помідорів та сиру. 



Ти прийшов в моє життя, кажучи не робити через тебе нічого. Ти прийшов в моє життя і я знов почала писати. Знов мої думки послідовно лягають на папір сенсорний екран планшету. Ти прийшов в моє життя давно, та я в твоє прийшла тільки тепер. Тепер і пішла. Мене нема, і ніколи можливо не існувало. Ти придумав мене так швидко як ван Гог малював свої картини чи да Вінчі розробляв свої чудернацькі пристрої. Ти придумав собі мене. Я-про тебе і не знала. Ти придумав мене, і не знайшовши між нами нічого спільного, покинув.

Немає коментарів:

Дописати коментар