Мабуть вже вп'яте за сьогодні я борюся з бажанням подзвонити тобі. Вп'яте кажу собі шо не повинна цього робити бо так зроблю тіки шірше. Ти повинен якнайшвидше пробачити мене...

Ти питав мене чи буду я жаліти про все скоєне. Не буду жаліти, якшо через ці всі події ти станеш кращий. Якшо ти перестанеш заливати алкоголем, затягувати сигаретами, забувати злістю.

Може і краще якби ти злився на мене чи навіть ненавидів. Тоді би ти ту всю силу  емоцій міг направити в роботу, в картини, в музику, в розвиток свій і своїх близьких....а не заливати все алкоголем і не цікавою тобі компанією яка тіки тягне на дно і топить у лайні. Ти це і сам все прекрасно розумієш..я знаю. 

Але чому ж в мене навертаються сльози коли я дивлюся на твоє фото....

Вже вп'яте я забороняю собі тобі дзвонити....бо в трубку посипляться вибачення....Але я знаю так мусить бути краще. Вибач мене будь ласка. За все.